ВЕЛИКА ПРИГОДА ТАТО.НЕТ
Складно писати про присутність Батька сьогодні, коли в багатьох випадках, через війну, в прямому сенсі, дбаючи за безпеку своїх дітей та жертвуючи своїм життям, його не має поруч тимчасово з сім’єю, чи, на жаль, дедалі частіше - вже на завжди. Проте, саме важливість теми спонукає мене писати про цю цінну інвестицію в Буття РАЗОМ з дитиною понад виклики.
Це свідчення-роздуми присвячую усім Татам та чоловікам-опікунам (так, саме опікунам), які покликані дбати за безпеку та розвиток дитини. При першій можливій нагоді – проводити час зі своєю дитиною.
Безперечно, пріоритетом батька є давання безпеки та дбання про базові потреби тих, кого ввірив нам сам Господь. Але розвиток і виховання – це про значно глибші сутності. Тут емоційні та інтелектуальні потреби йдуть незмінно поруч із фізичним розвитком. І присутність не байдужого, бо люблячого батька (чи чоловіка-опікуна) при цих процесах вкрай важко замінити.
Оскільки я вже двічі згадав поруч із батьком про важливість чоловіка-опікуна, особливо в українському контексті, тут варто пояснити більше. Роль Батька, як чоловіка у вихованні дитини є незаперечно важливою. Коли того батька не має поруч, якщо нам залежить на нормальному розвитку дитини (на міру ненормальності теперішньої ситуації), то треба подбати саме про позитивний приклад та присутність у житті дитини дорослого чоловіка. Першість у такому порядку мають члени родини, зокрема дідусь, потім вуйко/дядько та старший брат. Тоді, у черзі маємо різних наставників, котрі мають відповідні цінності та є добрими знайомими сім’ї: вчитель, спортивний тренер, чи настоятель парафії. Якщо сім’я належала до якоїсь спільноти, чи руху, то згідно традиції діяконії, наставником може стати хтось із чоловіків спільноти.
Батько, як і опікун спільноти має розпізнати талант дитини та товаришити їй, тобто бути поруч у моменті відкриття того таланту та потім його шліфування. Це не відбувається без викликів. Найбільш розповсюдженими серед яких є втеча, по-суті залежність, у цифрову-віртуальну «реальність» та різні комплекси. Здебільшого цьому сприяють створення тепличних умов, де все робиться за дитину, щоб вберегти її від усіх негараздів. Або, напаки, інша крайність - постійне перебування у стресі, небезпеці. І це це не про розвиток стресостійкості. Бо окрім підтримки старшої особи, яка має подбати про належну безпеку, важливим ще є емоційне відчуття захищеності. Складно, правда? Як знайти справді добрий баланс? Як навчитись використовувати стрес і виклики для позитивного росту особистості?
Власне Пригода Батька і дитини в форматі запропонованому від Тато.нет може бути певною відповіддю для цього балансу. Ініціатива Тато.нет покликана відкривати цінність власного Батьківства серед чоловіків, татів, що, зрештою і робить ця організація ось вже впродовж майже 20 років у Польщі та Україні, там, де тати відкриваються до змін і праці над самим собою заради розвитку свого батьківського потенціалу.
Спільна Пригода під час сплаву річкою на байдарці, чи походу в гори, протягом декількох днів створюють унікальну атмосферу довіри між Батьком та Дитиною. Це не просто туристичний похід, веслування, чи нічліг у наметі в лісі. Це час виключного БУТТЯ РАЗОМ один для одного практично поєднаний із фізичним зусиллям та поконанням перешкод, який по-справжньому будує (або вже відбудовує) Ваші стосунки. Тато і дитина РАЗОМ мандрують, змагаючись із силами прекрасної і водночас стихійної природи та, що найважче, із власними слабостями. Це один з найкращих способів навчитися діяти понад страх, долаючи перешкоди. Твій син бачитиме Тебе, Батьку, що Тобі важко, що Ти може чогось і не вмієш або вже втомився. Але він і побачить, що Ти не здався і пливеш, чи йдеш далі. Бо Ви цілий той час є Разом. Він буде знати про це не з розповідей, а споглядаючи Тебе і спільно відчуваючи ту втому, чи романтику Пригоди. Цей приклад буде найкращим свідченням в майбутньому, коли дитина сама буде дорослішати та переживати власні виклики і проблеми. А споглядання краєвидів, вогнища біля намету, чи зірок формуватимуть його вразливість на красу.
Батько, варто заінвестувати у стосунки з власною дитиною, щоб показати їй, що Життя, навіть сповнене перешкод і викликів може бути Пригодою, де чітко визначена ціль та рух вперед до неї, до кінця.
Максим Бондаренко (Батько шістьох дітей, родинознавець, сімейний консультант, автор та координатор «Осередку Відповідального Батьківства» та інтеграційних «Центрів підтримки сім’ї» УГКЦ, експерт Tato.Net, автор книги «Неймовірна пригода батьківства» )
