Яким є сучасний батько?
Один тато був відомим урядовцем і мав дуже добру репутацію — багато працював та майже весь свій час проводив на роботі. Він був здивованим, коли довідався, що його син погано розвивається і має психічний розлад: повибивав вікна в кількох машинах, одним сусідам помалював будинок, іншим - вікна. Тато взяв сина на консультацію до психолога. Запевнив лікаря, що добре йому заплатить, якщо той вилікує його сина. Рецепт лікування був для тата знову несподіванкою. Психолог сказав йому: „твій син потребує батька, котрий щоденно міг би займатися з ним”.
В дослідженнях, котрі провів Центр Батьківства при Фундації Кирила і Мефодія серед дорослих мешканців Варшави і Любліна влітку 2004 року, більше 60% опитаних вважає, що відсутність батька в сім’ї є дуже великoю проблемою в польському суспільстві. На жаль, епідемія „сім’ї без батька” зустрічається також і в інших частинах світу. В Сполучених Штатах Америки 40% дітей, а це приблизно 5 мільйонів, виховуються вдома без батька. В Польщі більше пів мільйона дітей засинає без поцілунку батька на ніч. Колись відсутність батька вдома була пов’язана з його передчасною смертю. Сьогоднішній дім є часто „домом без батька”, у зв'язку з масовим зреченням чоловіків, котрі хоча і являються біологічними батьками ніколи не дозріли до мужності, щоб прийняти виклик відповідального батьківства. Однією з причин відсутності тата в житті дитини є розлучення, котрі можна спостерігати майже в кожній четвертій польскій сім’ї. Розлучення дуже погано впливає на психіку дитини, вона почувається покинутою і зрадженою. Хлопці часто реагують агресією, дівчатка натомість можуть попасти в депресію і вважають, що не варті любові, ще інші завчасно розпочинають статеве життя з чоловіками, шукаючи в них підтримку. Крім фізичної відсутності батька іншою проблемою є, як в поданій на початку історії, емоційна і психічна відсутність батька в житті дитини. Як вважає David Blankenhorn, автор відомої книжки Fatherless America, якщо батько живе дома, але не має з дитиною близьких контактів, не цікавиться тим, чим займається його дитина, психічні наслідки для такої дитини будуть такими ж поганими як у випадку відсутності батька фізично.
Яким, в такому разі має бути сучасний батько? На жаль, сучасний тато стає „великим відсутнім”, котрий багатьма способами калічить дитину, залишаючи її сиротою. Присутність батька в житті дитини, так само як матері, не може бути замінене ніким і нічим. Бути батьком сьогодні не обов’язково мусить означати бути „тираном” або „дезертиром”. Вірю, що часопис Сучасний Батько заохотить багатьох чоловіків до роздумів над своєю власною моделлю батьківства, та допоможе стати на шлях свідомого батьківства.
