Як говорити з дітьми про війну?
Наш дім в Одесі. Війна застала нас за кордоном, завдяки чому діти не побачили війни на власні очі. Інформацію чують від дорослих та зі ЗМІ. І міцно це переживають. Як говорити з дітьми про війну?
Ми виїхали з України 15 лютого у справах i сподівалися на літо повернутись додому. Зазвичай діти проводили літо на дачі у бабусі біля моря. Проте вже 28 лютого бабуся перетнула кордон України і опинилась в гостинній Польщі.
Як і більшість співвітчизників, протягом перших тижнів війни ми буквально «залипали» в новинах. І хоча ми намагалися при дітях не обговорювати всі жахіття війни, проте від дітей цього не сховаєш. Вдень вони ніяк не проявляли своїх почуттів стосовно війни. Проте вечорами, коли ми готувалися до сну, вони плакали за своїми іграшками: мавпочкою та лялькою Надією, які залишились в Одесі. Ми заспокоювали їх, що літом повернемось на дачу до бабусі (бо і самі ще мали на це невелику надію) і там їх зустрінемо. Проте діти плакали, говорячи, що ми не повернемось, що бабуся виїхала до Польщі, а мавпочка і Надія залишились в Одесі і на них можуть впасти бомби.
Тоді ми з дружиною зрозуміли, що треба щось робити. Бо діти потребують фундаменту, а цей фундамент їм мають надати дорослі. Уникання теми війни не давало ефектів. З кусочків почутої інформації діти будували візерунок війни і міцно все переживали. Тож, як говорити з дитиною про війну?
Перш за все, дитині потрібно дати відчуття безпеки.
Це можна осягнути тоді, коли ми даємо зрозуміти дитині, що ми близько, проговорювати це. Можна назвати усіх близьких, які є поруч і які піклуються про дитину, до кого вона може звернутися. Важливо дати дітям до зрозуміння, що до своїх дорослих вони можуть прийти з запитаннями і отримати на них відповідь. Дорослим, в свою чергу, важливо набратися терпіння і відповідати на ці запитання стільки, скільки дитина цього потребуватиме. Для дітей, особливо малих, важливо підкреслювати, що українська армія хоробра і дуже добре нас усіх захищає. З дітьми молодшого шкільного віку можна ділитись своїми думками та почуттями. З підлітками можна вже разом шукати відповіді на складні питання. Якщо вони бажають поділитися власними думками - слухайте їх уважно. Можна разом будувати бази, ”халабуди”, як місце, де можна безпечно проводити час.
«Говоріть» мовою тіла.
Для дітей дуже важливим є тілесний контакт. В цей час дуже важливо часто обіймати, притуляти дітей. Можна побавитись в боротьбу, пововтузитись разом. Для дитини важливо, щоб вона відчувала контакт зі своїм тілом - таким чином пізнає себе і свої кордони. Дотик має лікувальні властивості. Мудро використовуючи добрі властивості фізичного контакту, можна допомогти дитині зняти стрес і зміцнити її почуття безпеки та впевненості.
Допоможіть дитині називати та виражати емоції, не витісняючи та не засуджуючи їх.
Заохочуйте дитину говорити про те, що вона відчуває. Навіть якщо це неприємні відчуття і емоції... Не відмовляйтеся від цих розмов. Перший крок — це прийняття того, що ваша дитина боїться. Якщо ви зупинитеся на словах типу: «Нічого страшного», «Не поводься як дитина», вона відчує, що ви її не розумієте і не поважаєте, а більше того, вона може сама заперечувати, витісняти власні емоції та приховувати свої переживання. Це призведе до ситуації, коли, накопичивши незрозумілі емоції, дитина відреагує, наприклад, агресивною поведінкою. Допоможіть своїй дитині зрозуміти, що вона відчуває, оскільки це не автоматична навичка, цього потрібно навчитися. Дитина не завжди може назвати свої емоції, що призводить до розчарування, замкнутості, тривоги. Справа в тому, щоб вміти конструктивно справлятися з емоціями. Тож назвіть ці емоції та разом шукайте їх причину. Це дуже допоможе вашій дитині. Якщо ви знаєте свою дитину, то напевно знаєте, в якому стані вона зараз перебуває. Будьте для неї фортецею безпеки і прикладом того, як справлятися з емоціями, а не приховувати їх. Для дитини головним страхом є втрата близької людини. Далі йде страх перед втратою контролю. Покажіть, що ви контролюєте себе. Діти часто перевіряють нас в цьому, і це може втомлювати. Однак важливо, щоб вони знали, що ви присутні, поруч і що вони можуть на вас покластися, поговорити з вами. Якщо ви не можете бути особисто з дитиною, подбайте про те, щоб біля неї був дорослий, який заспокоїть ці потреби.
Це лише кілька порад про те, як розмовляти з дітьми про війну. Детальніше про це ми поговоримо на вебінарі для татів з України в рамках підтримки від спільноти Tato.Net. Під час вебінару ми також обговоримо практичні інструменти, які стануть у пригоді в спілкуванні з нашими дітьми.
