5 кроків, щоб дитина в майбутньому любила свою роботу

Ще в древній Греції, яка є одним із стовпів нашої цивілізації, етос відігравав важливу роль у соціальній етиці. У цього поняття було два значення. По перше, етос, як набута практикою звичка. А по друге - визначений набір культурних взірців (ідеалів), які формують певний стиль життя.

Коли ти думаєш про майбутнє дитини, про роботу, яку вона братиме, і про її професійну кар’єру, зосередься на тому, що дасть дитині міцну основу – створюй трудовий етос. Які цінності та норми, щодо праці, ти хочеш передати своїй дитині?

Можливо, вже на початку навчального року ваша дитина втрачає сили і не може чи навіть не хоче братися за шкільні завдання. А як почує про гуртки чи репетиторів - то ще гірше. Не кажучи вже про домашні справи. Можливо, це тому, що дитина перевантажена обов'язками і варто переглянути список її занять і обов'язків. Але причина може бути й іншою - можливо, дитина не знає в чому суть роботи насправді, і асоціює її лише з тривалим і неприємним виконанням обов'язків. Отже, коротко кажучи, він не знає трудового етосу (певного набору взірців та ідеалів, які формують певний стиль життя).

Коли йдеться про формування у дітей трудового етосу, тобі, тату, є що сказати. Що ти можеш зробити зараз? Звісно, ​​завжди можна поговорити, пояснювати, вимагати, а також – точніше передусім – показувати власний приклад.

Подивіться, що пропонує доктор Кен Кенфілд, член Міжнародної Програмної Ради Tato.Net і водночас батько 5 дорослих дітей. Свої обгрунтування він будує на досвіді багатьох зустрічей з батьками по всьому світу та з опитувань, проведених у Національному центрі батьківства, який він заснував у США (USA National Center for Fathering):

• Візьми своїх дітей з собою на роботу. Є багато навичок, які потрібні на кожній роботі. Це старанність, пунктуальність, командна робота, організація робочого процесу тощо. Твої син чи донька зможуть дізнатися багато нового про те, що означає бути працівником, коли вони побачать вас у дії.
• Яких цінностей пов'язаних з роботою, ти хочеш, щоб навчились твої діти від тебе? Подумай про важливість наполегливої ​​праці та про те, як ти представляєш чесність, справедливість і те, що кожна людина заслуговує на повагу, незалежно від її посади. Пояснюй що ти робиш, показуй як ти це робиш і як з допомогою цього задовольняєш потреби своєї сім'ї.
• Пам’ятай також, тату, що ти багато говориш про роботу, коли приходиш додому. Як ці слова відображають твоє ставлення до роботи? Чи чують діти, що вам подобається прийняти новий виклик або можливість нової посади чи привілею, коли можеш заробляти на життя роблячи те, що тобі подобається робити? А може ти постійно кривишся і скаржишся?
• Дитина обере якусь професію і швидше за все буде повторювати (наслідувати) твої вартості і підхід до роботи. А відтак твій підхід до роботи, який діти бачать, може виявитися однією із найбільш відповідальних задач твого батьківства.
• Я завжди був вражений Говардом Фанстоном - менеджера будинку престарілих. Говард вирішив не мати приватного кабінету. Він поставив стіл у холі, де всі співробітники могли його бачити і спостерігати за тим, що він робить. Деякі з його підлеглих стали керівниками власних будинків престарілих. Говард вивчив їх, показуючи на власному прикладі, як працювати.

Дитина стрімко рухається до дорослого життя і намагається відповісти на запитання: «Куди я йду?», «Яке майбутнє мене чекає?». Незабаром дитя прийматиме рішення до якого університету поступати (ну чи взагалі вступити), який напрям навчання чи професію обрати. І сьогоднішній вибір дитини - визначатиме її завтра, а також те, яким працівником дитя буде. Чи буде робота причиною його радості та задоволення чи навпаки - розчарування. Саме зараз, Тату, у тебе є шанс передати своїй дитині важливі цінності та сформувати в ній трудовий етос - свого роду кодекс цінностей, що впливатиме на те, як дитя підходитиме до виконання завдань, прийняття рішень і загалом того, що ми в дорослому житті називаємо роботою. Саме так ти можеш допомогти дитині в майбутньому добре працювати і любити свою роботу.

У статті використано уривки з книги доктора Кена Кенфілда «Чудовий час змін». Для батьків підлітків.